І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,
щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...
Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.
щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...
Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.
От подивіться сюжет і скажіть чесно, вам не страшно? Вам не здається, що вже майже не лишилося тих пророцтв, яким би ще належало виповнитися?
Технології на наших очах розвиваються настільки стрімко, що у мене немає сумнівів у тому, що коли все буде гаразд із моїм здоров"ям, то до часів Матриці я доживу (не дай-то, Боже).
І знаєте, у багатьох моїх хороших знайомих ніяк не виходить завести дітей. Не знаю, чи це достеменно пов"язане із тим, що Христос в Євангелії шкодує тих людей, що матимуть малих дітлахів в останні дні. Але не можна відкидати таку ймовірність милості Божої.
Зацікавив мене вчора на "Інтері" сюжет. От поширюється по світу ідея (і успішно втілюється, між іншим) - відійти від грошової маси, що підвладна інфляціям і решті неприємних моментів. Певна річ - бартер: надійна та вперта справа. "У волшебника Сулеймана все по-честному, без обмана".
І ось деякі хитруни влізли і сюди, створивши банк, що профілюється на зберіганні та видачі вже не грошей, а послуг - трудоднів, як би ми колись сказали.
У наш час - чи може бути більш актуальна установа? Наче - хороша ідея.
Але дивлюся я на цих людей у сюжеті. І шкода мені їх - вже звичайна допомога - стала не щирою, а елементом врегульованих відносин. Якось воно все тут нечисто.
Певна річ, у селі, наприклад - люди допомагають один одному, бо теж розраховують на взаємозалік. Але ж договори ніхто не підписує і печатки не ставить. Якась довіра існує. А тут...
Ну, дивіться самі:
І ось деякі хитруни влізли і сюди, створивши банк, що профілюється на зберіганні та видачі вже не грошей, а послуг - трудоднів, як би ми колись сказали.
У наш час - чи може бути більш актуальна установа? Наче - хороша ідея.
Але дивлюся я на цих людей у сюжеті. І шкода мені їх - вже звичайна допомога - стала не щирою, а елементом врегульованих відносин. Якось воно все тут нечисто.
Певна річ, у селі, наприклад - люди допомагають один одному, бо теж розраховують на взаємозалік. Але ж договори ніхто не підписує і печатки не ставить. Якась довіра існує. А тут...
Ну, дивіться самі:
