Я хоч і православний (принаймі, формально), втім вважаю, що найкрутішим християнським предстоятелем в Україні є голова УГКЦ Любомир Гузар.

З іншими очільниками українських християн інтерв"ю читати буває цікаво, але не часто виникає відчуття того, що з тобою відверті і не маніпулюють, викручуючись.

Гузар справляє враження людини, якій не хочеться нічого ховати - хай яка буде правда, але вона ліпша за мовчання, а тим більше - за напівправду.

Це я вам так рекламую його інтерв"ю "ДТ".

А дуже просто - треба, щоб їхні представники добряче зголодніли, а потім посадити їх за один стіл, накритий смачними стравами.

Виявляється, є речі - дуже людські речі - що дають нам зрозуміти, наскільки ми всі є людьми. Просто людьми.

Дякую, владико Євстратіє, за те, що подарували мені ці хвилини посмішки, що не сходила з мого обличчя! )

Уже дехто помічає, що ТЕД став давати до своїх роликів субтитри різними мовами, що полегшує, звісно, сприйняття деяких проблематичних слів. Хоча спікери зазвичай стараються зі своєю вимовою, аби не створювати подібних проблем. Тим не менш, діло хороше.

Української поки, як і варто було очікувати, ви там не знайдете. Втім, є російська: http://www.ted.com/index.php/translate/languages/rus

- Вы спели как-то: «Каждый умрёт той смертью, которую придумает сам». Что вы, вообще, думаете о смерти?
- Я рекомендую относиться к ней, как самураи, которые изначально считают, что они мертвы. Человек просыпается утром и говорит: «Я мёртв». А когда ты мёртв, то смерть уже не волнует. Тебе уже ничего не страшно, а, наоборот, всё радует. Даже пролетевшая муха - уже неожиданный бонус. Так что рекомендую относиться к себе как к мертвецу, и тогда жизнь покажется прекрасным даром.

http://www.toppop.ru/interview/boris_grebenschikov_my_ljubim_vse_bolnoe/

ЗІ: , Да, Льоша. Це те саме інтерв"ю про Достоєвського ))

Вот, прислали на пробу альбом Телевізора - Дежавю.

Люди стали валити протестный музон. Тому, звісно, вони підходять для акцій російської опозиції. Але це вам не Ґринджоли (прости Господи!). Ну ось самі послухайте:

( Read more... )

Люблю на ніч страшилку якусь собі влаштувати. Певно, з часів, коли мама на ніч Гоголя читала. Або про Синю бороду розповідала ))

Зараз за 2,5 години продивився документальний фільм "Древний Египет. Запретные темы истории".

І всьо. Тепер я точно знаю, що ніякі не фараони будували піраміди - то все брехня. Звичайні собі інопланетяни, яким потрібен був трансформатор.

Ви не смійтеся - подивіться цей фільм,а потім я на вас подивлюся :) Або для початку поясніть - що це таке?

Але ніяк не можу збагнути це людське бажання полякатися. Діти ж насправді часто навіть вимагають зробити їм сташно. Ну ладно, діти - а то вже здоровий дядько, що лисину собі цибулею маже! :)

Але є одна підозра - якщо світ не страшний, то він нам видається цілковито звіданим та нецікавим. А трепет - дарує світові шанс на те, що ми звернемо на нього свою увагу. Або іншими словами - якщо світ нас лякає - то може, ми занадто рано подумали, що знаємо його досконало :)

Такі справи

Сын пришел к отцу и сказал: "Папа, поздравь меня! Я поступил в Университет".
Отец сказал: "Молодец! Поздравляю! И что дальше?"
"Ну, окончу университет с отличием, найду себе хорошую работу, женюсь на прекрасной девушке, куплю себе дом".
"Замечательно! А дальше?"
"А дальше... У нас будут замечательные дети; работа принесет мне всеобщее уважение; в общем, все будет хорошо!".
"Великолепно, сын мой. А что дальше?"
"Ну... дети вырастут, у них появятся свои дети - и я встречу старость главой большой и дружной семьи; уйду на покой, окруженный заботой и уважением".
"Чудесно! Ну а дальше?"
"А что может быть дальше? Дальше я умру".
"Гениально! Ну а дальше?"
Сын замолчал... Потом понял, сорвал с головы шапку, бросил ее на землю и сплясал огненную джигу. "Спасибо, отец! Без тебя я мог бы забыть о том, для чего все это!" - только и сказал он.

Просто шедевральний випуск "Аеростату" видав учора Борис Борисович.

Клікайте на 19 березня. У програмі:

Beatles - Nowhere Man
R.E.M. - Imitation Of Life
Donovan - War Prayer
Cocteau Twins - Iceblink Luck
Kinks - Days
Mary Hopkin - Young Love
George Harrison - Life Itself
Jethro Tull - Moths
Bell X1 - Eve The Apple Of My Eye
Jeff Lynne - Every Little Thing

Схоже на те, що в неділю ми з kondratio поїдемо на день по святим місцям, як кажуть. До Чернігова.



Маршруткою туди, напевно, щоб час не втрачати - це 1 год 20 хв від метро Чернігівська чи Лісова. Зобов"язуюсь підготуватися і розповідати щось цікаве про місто весь час, поки не попросите заткнутися ))

У програмі (щоб солідніше виглядало))):

• Катериненська церква
• Чернігівський дитинець (Спаський собор (що на пиві), Борисоглібський собор, Чернігівський колегіум, гармати).
• Церква Параскеви
• Єлецький монастир
• Болдина гора
• Антонієві печери
• Троїцький монастир

Коротше, все, шо там є і зазвичай дивляться туристи ) За 4 години десь, думаю, справимося. Назад можна і електричков, аби подовше в дорозі побути. Ну, давайте, пишіть - перша неділя посту все таки )

 Восени там був - Єлецький жіночий монастир. Центр міста (там ще кури бігають скрізь):
( фото )
</lj>

Мамонов: С Богом выгодно, это всегда работает... как у мамочки на руках......

Журналист: Спасибо большое, Петр Николаевич, за то, что приютили нас, побеседовали.
Мамонов: Может че-нибудь брызнет в голову - я все-таки не вру, правду говорю. Как сам живу, так и говорю.


Продовження тут.

Два корєша мутять спільноту і взивають допомогти їм у нелегкій справі. Ітак, ось у чому вона полягає:

------------------------------

Значится так. Тут у нас с </a></b></a>me_nobody и еще группой товарищей родилась идея и я ее с грехом пополам реализовал. Но один я явно не потяну так что нужна помощь.
Вобщем сегодня создано </a></b></a>oldplaz . Это сообщество в отличии от других  целиком и полностью посвящено фотографиям Старой Могилы. Создано оно только для того, чтобы собрать как можно больше фотографий Могилянки и могилянцев всех времен. Вобщем если вы когда-либо учились в Могиле и у вас есть фотографии тех лет, отсканируйте их (если они уже в цифре - просто отлично) и вывешивайте в </a></b></a>oldplaz . Пока что тут даже фотографий нет. Если вы могилянец, - огромная просьба - разослать информацию о сообществе своим друзьям.  Зарание спасибо всем, кто не полениться развивать проект.
Сообщество закрыто, пока что администратор только один - я, так что очень нужны энтузиасты.
Еще очень нужно разыскать Альфа - у него был шикарный архив старых фотографий.
---------------------------------

Навались!

http://venemaks.livejournal.com/41432.html?style=mine

Щойно мій товариш спитав мене, чи читав я його невеличкі міркування про те, як міг би виглядати християнський храм у наші дні.

І я щиро відповів - що то найбільш сильна річ з усього, що читав у нього. Можливо, за формою там є, що удосконалювати, але за інтуїцією та за образністю річ дуже сильна вийшла. Ну ось фрагмент:

Ми ж натомість пропонуємо інший проект храму: храм невеликий, не подалі від мас, а в саму гущу, наприклад на широкому тротуарі, або посеред людної площі, або навіть на базарі, низько побудований, на рівні землі, при чому побудований із скла, але за таким принципом із такого матеріалу, – щоби зсередини храму назовні нічого не було видно – люди не повинні відволікатися від молитви, але ззовні навпаки все і всім було видно, що діється всередині храму. Християнам нічого приховувати. Така собі скляна будка посеред торговища. Непомітна для світу, зате близька до людських сердець.

Не треба боятись що така форма храму чи місце його розташування осквернить святість молитви чи таїнств. Земне небесне осквернити не може, бо земне просто не бачить небесного, а якщо хтось і випадково спробує зайти в цей храм – то зовсім інша атмосфера, присутність Св. Духу, може якраз і почне преображення у його серці.

І Женя пише мені: "хоть хтось мене читає"
А я подумав - ну не діло ж це буде, якщо я не поділюся з кимось цими рядками, гріх таланти приховувати, казав один хороший господар.

Хто захоче - френдіть: kondratio 

ПіАр чистої води. Піарю одного свого одногрупника піарщика.

Я от западло щітаю до кінотеатрів там всяких ходити. Бо не бачу ніяких переваг перед монітором і піратською копією. Якщо кіно хороше - то дефектів, я вас переконую, не помітите.

А всякі там долбі і проча лобуда - для лохов. Бо як казав один класик - "вони мутять воду, аби ніхто не побачив, що в них нема глибини" (с)

Так я це до чого. Я і так не збирався на цей черговий шедевр іти з вищеозначених міркувань. А тепер і подавно. Ібо вот:

Окрім видовищних спецефектів, найбільш дорога екранізація братів Стругацьких, на думку екологів, обіцяє стати документом знищення унікальної частини української природи на кримському мисі Казантип.

Підсіли з Ірою на відеоуроки so called 'Misterduncan'.

Це щось неймовірне. З першого разу - невеличкий шок, що супроводжується вигуком what the hell is that?? Але потім звикаєш до його фішок і ловиш кайф. (Можливо, це так як із доктором Хаусом, про якого так багато говорять, але я не знаю, бо не маю уявлення, шо воно таке :)

Для проби, ось вам цей ролик:

Я колись мав таке собі "послушаніє": знайомий священик давав мені завдання привозити йому з Києва кожного разу, коли я їздив додому, певну настольну гру. За його гроші. Здебільшого у жанрі фентезі.

Він любив сам збирати фігурки, вишиковувати війська і воювати сам із собою. Ну, була в нього така страсть. Може, комусь це дивно читати, але мені ця риса в ньому подобалася. А зараз йому трохи не до того.

Але я отримав знову чергову порцію позитиву, читаючи ось цей матеріал у газеті "Сегодня". Особливо порадувала фотка епічного отця Валеріана ))

ну шо, сину мій, будемо каятися?

Квартира отца Валериана поражает. На дверном косяке — пара автоматов, на вешалке камуфляж, а под ним стоят военные ботинки и каски времен второй мировой. В комнате над кроватью японские мечи, стеллажи с моделями танков и поездов. И лишь иконы над компьютером указывают на род деятельности хозяина.

Прислали ссилочку на цілий сайт (а точніше - анти-сайт) присвячений фільму "Дух часу". Передбачав, що резонанс ця стрічка десь викликає, тільки ліньки було шукати.

А тут добрі люди всю найобґрунтованішу критику звели до купи і по кадрах прикріпили зауваження. Зручно зроблено, одним словом.

З одного боку, сам багато з чим згоден - про що той фільм говорить, але один з коментарів відображає мою точку зору:

То, что фильм заставляет задуматься – это факт и это хорошо. В фильме прекрасно показано торжество несправедливости, эгоизма и бездумья в современном мире. Но проблема в том, что возбуждая мозг и открывая человеку глаза одними истинами, он в то же время вливает в него гремучую смесь безбожья и революционизма, упакованную в обёртку "гуманизма и всеобщей любви".

А ось таке собі "відео-спростування". Теж цікаво, до чого справа дійшла))
</lj-embed>