Це тим, хто вже забув, як виглядає слон Іра. Нарешті вдалося виклянчити кілька фотографій. Показувати поки не буду - дозволу не отримав. Ну але зовсім тримати вас на голодному пайку теж не буду.

Активно зараз веду переговори із нею і прошу забити на Гімалаї та їхати додому. Але шансів поки небагато :)

Іра каже, що вже стала зіркою індійського ТБ.

Пам"ятаєте "Поле чудес" із Якубовичем? Там така сама передача - вся країна, наче божеволіє. Ні, машину вона не виграла. Але виносила там разом із подружками їхні "дві шкатулки" :)

Навіть 30 доларів дали, во!

Жаль, конєшно, шо це не передача "Перший мільйон" і вона не в Мумбаї :)

Як кажуть у нас в Індії: "вращайте барабан!" :)

Сиджу весь заплаканий - ледь монітор бачу за слозами. В кімнаті жахливий сморід, що роз"їдає очі ще більше. Зараз піду ляжу носом в подушку, аби не чути його - доки не розвіється трохи.

А все тому, що обіцяв Ірі щось із цим робити. "Слово пацана", можна сказати, дав :)

Ну що ж - доводиться, зціпивши зуби, терпіти ці кари єгипетські.

Calvitium non est vitium, sed prudentiae indicium

Я, звісно, не настільки в стані ейфорії, щоб так співати. Шкарпетки прати буду, палити в кімнаті не збираюся. Та і скайп нарешті налаштую, аби бути в курсі справ.

А так... щось у цьому є :)

Поїхати на День Академії на велику, шолє?

Адже які можуть бути ще ефективні анти-алкогольні запобіжники в ситуації, коли персональний-ЛТП дружина поїхала до Львова? ))

Борщ доїв учора зранку. Сьогодні вже мене не вистачило навіть на те, щоб посмажити омлет.

Жру арахіс. Нелущений.

Лущу і жру. Купив ще колись на базарі у таджиків.

Спасибі братньому народові, що не дають померти з голоду :)

Як уже дехто з вас знає - мене покинула дружина. Не бійтеся - тимчасово. Сподіваюся, принаймні :)

Отож, поки вона рухається у напрямку берега турецького, аби прохолоджуватися десь там на так званих семінарах Екотопії, де збираються одні ледацюги, я змушений віддуватися на всі фронти!

Ви лише уявіть србі ці жахи, я - без 5 хвилин молодий вчений, змушений був сьогодні поливати квіти у квартирі, міняти котові вміст його ящика, не говорячи вже про обов"язок мити посуд.

А якщо чесно, мені її не вистачає зовсім не через ці обставини. Та що зробиш - мушу просто бути тут у середині серпня, аби батькам допомогти залагодити одну справу, а так би вже теж був у дорозі.

Тим не менше - якщо вже я мушу підміняти дружину у всьому, йду зараз на кухню варити борщ :)