Думаю, тут не всі слідкують за ЖЖ Кураєва. А між тим - він викладає у себе розділи із майбутнього підручника з "Основ православної культури" для шкіл. Сьогодні з"явився розділ про ставлення до війни.

Цікаво, сподіваюсь, буде для багатьох:

Христос учил прощать. Он учил любить даже врагов. Он говорил, что лучше подставить левую щеку, если тебя ударили в правую.
Но это – когда речь идет об обидах, причиненных тебе. Ты можешь простить свою обиду. А если обижают твою сестренку? Мать? Родину?
Есть ведь и другие слова Христа: «всякий гневающийся на брата своего напрасно, подлежит суду». Значит, гнев бывает напрасным, а бывает уместным.
В 1812 году французский император Наполеон привел свою армию в Россию. Посмотрите на карте, где находится Франция, а где – Россия, и вы поймете, что его вторжение не было случайной ссорой из числа тех, что нередко случаются между соседями. Он шел через всю Европу, чтобы захватить Москву.

Продовження тут:
http://diak-kuraev.livejournal.com/49237.html

А ви, до речі всі знаєте, що ця фраза належить Марксу, а не тільки Бендеру? Ну іще часто люблять акцентувати увагу на тому, що насправді Маркс писав - "опіум народу", але я хоч убий не бачу радикальної різниці.

Так от про що я?

Є таке слово в нашій мові - "симонія". Походить воно від імені одного давнього волхва, або ж чаклуна (типу Кашпіровського чи Чумака) Симона. Який побачив, що твойо конг-фу сильнее апостоли творять чудеса значно потужніші, ніж та халтура, що виходить у нього. І назбирав цей Симон бабла - все, що нажито непосильним трудом, тай пішов до апостолів купувати цей дар.

Ледь не закінчилося це діло дуже сумно:

²⁰ Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
²¹ У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
²² Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
²³ Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
²⁴ А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

Як бачите, обійшлося.

Одним словом, як казав Кобзар "Було колись в Україні ревіли гармати". А зараз трапляються в інтернеті ось такі картинки, після яких чешеш собі потилицю, "та й думку гадаєш":



І знаю я, що хороший батюшка молиться не за ці гроші, навіть всупереч їм. Що в якомусь селі - поосто не вижити священику без такої тарифікації на церковні послуги. Але суть то цієї справи не міняється. Цінники на Божу благодать почеплені, і, на жаль, доволі надійно.

Ну, то таке. Люди вже давно у нас навчилися навіть хабарі давати з чистою совістю - від щирого серця їх дарують. Так само і гроші за, наприклад, вінчання люди платять із благоговейним почуттям. Тому весь цей капіталізм перемагає людська віра та щирість.

Але дозволю вам на останок розповісти про те, що є така вже традиція в інтернеті, яка полягає в тому, що музиканты викладають свою творчість у мережу і її можна скачати абсолютно безкоштовно. А можна і перевести якусь копійчину, якщо Бог на душу (чи в кишеню) кому покладе. От, приміром БГ так і робить на сайті "Круги" (ссилку не дам, бо ще подумаєте, що я за це гроші отримую (: самі шукайте). Мені здається, дуже добра ініціатива.

А ще мій знайомий священик так і каже, коли у нього питають, скільки коштує така то треба: А, скільки вже дасте.

Як виявилося, ця богиня індуїзму майже нічим (за тим, яка нам від неї користь) не відрізняється від того, що у російській релігійно-філософській традиції інколи називається Софією (софійністю):

Са́расвати (санскр. सरस्‍वती — «богатая водами», букв. перевод — «текущая река») — в индуизме богиня мудрости, знания, супруга Брахмы. Сарасвати осуществляет брак неба и земли, именно она созидает небесный Брачный Чертог — Чертог спасения и вечного блаженства. Первоначально речная богиня.

Некоторые из имен Сарасвати звучат как «дающая существование», «властительница речи и жизни», «высшее знание». Она считается воплощением всех знаний: искусств, наук, ремесел и мастерства.

Часто изображается сидящей на белом лебеде — символе Сил Света.

ссилко

Цікавим є те, що більш давня християнська традиція схильна була вважати Премудрістю Бога особистість  самого Христа. А от представники філософії софійності тяжіли до жіночої природи цієї... реальності. Можливо, тут досвід Соловйова дався взнаки. ( Read more... )

 

Як вам така думка, що апостол Павло був буддистом?

Не в тому плані, що між ним та Сідхартхою Гаутамою можна прослідкувати генетичний зв"язок, а в ідейному. Для буддиста головним знанням є що? Істина про те, що з цього світу є вихід. Для прибічників школи Махаяни також характерним є вчення про бодхісатв - людей, що досягли просвітлення, але ще лишаються серед нас, бо мають добре серце та намір допомогти іншим знайти шлях до нірвани. До кращого світу.

Це милосердя - те, що тримає бодхісатву на землі.

А тепер - ось вам слова апостола Павла з послання до Филип"ян:

²¹ Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.
²² А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати.
²³ Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.
²⁴ А щоб полишатися в тілі, то це потрібніше ради вас.

Що скажете?

А я би підсумував: хай мене пробачить великий Фрідріх, але він був неправий. Намагався впіхнуть нєвпіхуємоє.

Втім, святий Феофілакт Болгарський каже, що апостол Павло навпаки - цими своїми словами закриває рота таким єретикам, як я )))

Если же жизнь во плоти доставляет плод моему делу, то не знаю, что избрать.

Чтобы ты не подумал, что апостол порицает настоящую жизнь, то говорит: если жизнь во плоти доставляет плод моему делу, то есть хотя я и сказал, что смерть есть приобретение для меня, но так как и жизнь во плоти не бесполезна для меня (так как я приношу плоды, научая и просвещая всех), то поэтому я не знаю, что избрать. Здесь, таким образом, заграждаются уста еретиков, которые порицают настоящую жизнь: если она доставляет нам плоды, то, значит, она не есть зло. Поэтому причина зла не сама жизнь, но воля тех, которые дурно ею пользуются. Открывая как бы некоторую тайну, апостол показывает, что он сам господин жизни и смерти. Потому что если я пожелаю, говорит, просить сего у Бога, Он окажет мне эту милость. Отсюда вы, говорит, должны получить утешение, что если я и умру, то не по злобе врагов, а по устроению Божию.

Я схильний думати останнім часом, що вигнання Адама та Єви з раю сталося не через те, що Бог прогнівився на наших пра-батьків, наче якийсь деспот на неслухняних дітей. Притча Христа про блудного сина дає нам певне уявлення про характер Батька. 

Але також і "блудний син" - образ, що говорить нам про причини розлуки. Цій дитині в один момент здалося, що вона і сама знає толк у житті (так само як Адам повірив, що, з"ївши від плоду - сам буде наче Бог). І от вже з такими думками людина вирушає від Батька.

І блукає доти, доки нарешті не усвідомить, що її надурили. І добре, якщо зрозуміє.

Мені видається, що ніякого вигнання з Едему не було. Скоріше за все, було умовляння лишитися, але двоє, вискочивши з того саду туди, де їм здавалося, буде їхнє щастя, навіть забули зачинити за собою двері. І в тому (що забули), можливо, наше щастя.

А ось і ці слова, що Адаму та Єві здалися погрозою. Ну звісно - нам завжди здається, що нам погрожують та впадають в істерику, коли намагаються відмовити від якоїсь авантюри. Думаю, слова дещо перекручені, але навіть у такому вигляді з них проглядає прохання Бога до Адама та Єви схаменутися і бажання пояснити, чим їхній задум завершиться:

¹⁶ До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
¹⁷ І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
¹⁸ Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

Так от я до чого веду.

Ми будемо прив"язані до цього світу, мені здається, аж доти - доки будемо хотіти поїсти отих злощасних яблук. Я мало вірю в те, що хтось опинившись в раю за результатами "співбесіди" після смерті, не до кінця збагнувши устрій цього світу - що тут "суєта суєт" суцільна - не захоче сюди повернутися.

Одним словом, якщо реєнкарнація є - то вона логічна.

Ну і Сковорода у себе на могилі вже відписався з цього приводу :)

ЗІ: Все далі почуваюся сталкером у закинутій зоні.

Нема книги більш шкідливої для ледарів, аніж Еклезіаст. По-перше, вона коротка, і ледарям, котрим приспічило подивитися "щось там зі Святого Письма для спасіння душі", обрати саме її значно легше.

Ну а потім все - індульгенція для того, аби цілий вечір нічим не займатися, у тебе в капелюсі. Ну а шо? Сам Соломон, насадивши купу виноградників та збудувавши безліч всього іншого, каже - шо все то туфта.
Я що - більше за нього зроблю? 

Передивитися ще раз якусь біатлонну гонку у записі, шолє? )