****

Як відомо, Фен Шу сам дуже любив комп"ютерні ігри, а також всісяко заохочував до цього діла своїх послідовників, купуючи щомісяція диски з новинками.

Одного ж разу, коли Фен Шу повчав своїх учнів, хтось із них запитав:

- Скажи, мудрий Фен Шу, чому ми так добре розуміємо суєтність цього світу, в той час як інші темні люди так тримаються за колесо сансари? Чому світ переповнений дикунами та дурнями?

Інші учні задоволено закивали головами, підтримуючи питання свого товариша.

Фен Шу - як то часто бувало у подібних випадках - нічого не відповів на це питання. А лише пішов до себе і повернувся із диском дуже крутої гри, в яку сам грав вже тиждень, а іншим не показував.

Всі учні не могли відірватися від моніторів ні вдень, ні вночі - така захоплива то була гра.

Але однієї ночі Фен Шу повитирав її з усіх комп"ютерів і розламав диск з ігрою.

Розчаруванню учнів не було меж.

Але дурнями вони після того вже нікого не називали.

****

До Фен Шу звернувся один із паломників до того монастиря, де жив китайський філософ:

- Скажи, вчителю, в чому полягає добро? Адже я лікував свою хвору матір 10 років, а вона все одно померла, звівши то все нанівець?

Фен Шу запитав, як довго гість збирається бути в монастирі.

- Завтра зранку, як тільки зійде сонце, мені потрібно поспішати додому. Тому я хочу не проспати автобус до мого міста.

Філософ дав паломникові годинника. Але гість проспав, бо будильник у ньому був зламаний.

Такою була відповідь Фен Шу, яку переказували потім у місті того паломника.

****

Якось помешкання китайського філософа Фен Шу охопило полум'я - він знову забув вимкнути праску.

Учні, зобачивши таку біду, з усіх ніг побігли рятувати свого вчителя. Та коли увірвалися до кімнати філософа, угледіли, як той спокійно собі клеїть на стіну шпалери.

Декілька секунд ті дивувалися, а потім витягли Фен Шу через вікно.

І за цей урок учні були вдячні бездомному Фен Шу.

Хоча, по правді, він уже почав, було, нервуватися, коли гості довго не йшли.

****
У Фен Шу були особливі шахи. Йому їх виготовили на замовлення, яке не відразу хотіли приймати. Фен Шу заплатив подвійну ціну, аби уникнути довгих пояснень.

Він пропонував зіграти в ці шахи своїм відвідувачам, осбливо заклопотаним несправедливістю життя.

Коли на шахівниці бували розташовані всі фігури, гості зазвичай довго дивувалися, а потім питали:

- Як же ми будемо грати, Фен Шу?! - усі фігурки були білого кольору.
- От і я не знаю, - відповідав Фен Шу.

І клав набік свого короля.

****
- Фен Шу! учителю! - увірвався якось до помешкання китайського філософа його новий учень. -  Чи ти чув новину?

- Хіба трапляється навколо нас щось нове? - запитав Фен Шу і продовжив захоплено читати свіжу газету.

- Але це дуже гучна новина, - продовжив учень, - один з колишніх твоїх послідовників, що залишив монастир, здійснив прорив у науці. Боюся, його ім"я - тепер гримить по світу так, як ніколи не було з твоїм, вчителю.

- В моєму селі, - відповів Фен Шу, - не дуже шанували тих покійних, що довго або голосно кричали перед смертю.  

****
В монастирі у Фен Шу всі дуже любили гратися в комп'ютерні ігри. Сам Фен Шу раз на місяць сідав на мопед, який він купив після того, як організував фінансову піраміду, і їхав до міста міняти диски.

Інколи він кликав до себе двох новачків та пропонував їм грати в одну й ту саму гру по черзі. Але того, хто був серед них старшим, просив:

- Якщо хочеш мені догодити, то зроби мені послугу: не зберігайся більше 10 раз.

Потім він дізнавався, хто швидше проходив усю гру і скільки часу новачки витрачали на її проходження.

Майже завжди перемагав старший з них.

Досвідчені ж монахи майже ніколи не натискали на Save game, тому і радували Фен Шу своїми духовними успіхами. А також не докучали питаннями про те, чому так важко перевірити тезу про безсмертя людської душі.

****

Один допитливий учень китайського філософа Фен Шу якось постукав до нього у двері. Зайшовши, він звалив біля ніг Фен Шу мішок.

- Що це? - запитав Фен Шу.
- Це трактати, які я прочитав за ціле життя. І ось усвідомив, що все - єдине. Так, як ти вчиш нас, мудрий Фен Шу. Тому я збираюся спалити ці книги як непотрібні.

Фен Шу постояв кілька секунд мовчки. А тоді поліз до ящика з інструментами і витягнув звідти пасатижі. Потім відкусив на своїй старій гітарі 5 струн, лишивши одну.

Учень зрозумів цей жест. Закинув мішок на плечі й подався до себе.

А Фен Шу ліг на диван, одяг навушники та вкючив на плеєрі Паганіні.

****

Фен Шу надзвичайно любив грати зі своїми в учнями в футбол.

Вони ділилися на команди і розпочинали гру. Фен Шу ж стояв на воротах у однієї з команд.

Часом він спеціально пропускав м'ячі у себе поміж ніг. І тоді його суперники легко вигравали. Але саме вони найбільше і злилися на Фен Шу за це. 

І в цьому була ще одна мудрість, якої навчав Фен Шу.

Хороше діло - плужок. Нарешті купили з братом. Обробка 15 соток картоплі зайняла 3 години. Наука не стоїть на місці. Є ще такий агрегат, як мотоблок, що активно впроваджується в життя. Але - то для лохов. Таким ледарським способом превозмагати в собі поца не вийде. Бо сільске господарство має облагороджувати людину.

****

Якось Фен Шу переміг у загальнокитайському конкурсі на кращий монастирський сад.

Його учні самі сходили на пошту за грошовою винагородою. що прийшла з Пекіну на адресу монастиря. Щасливі, вони наввипередки бігли, аби вручити вчителеві приза та порадіти за нього. 

Та підійшовши до його помешкання, вони зрозуміли, що свята не буде, а частування рисовою горілкою відкладається до кращих часів.

На вході до свого житла Фен Шу поклав садові ножиці.

****

Якось учні філософа Фен Шу, згадавши про його розмови про єдність усього сущого, поцікавились:

- Чому ж ми маємо виконувати різні роботи в общині - хто варить їжу, хто лагодить житло, а хто вирощує рис?

Фен Шу не відповів їм нічого. А наступного дня організував фінансову піраміду в монастирі. Через тиждень у його учнів не лишилося ані копійки, а Фен Шу купив собі мопед і катався на ньому з ранку до вечора. А монахам не давав, як не просили.

Та учні були йому вдячні за науку про суще.

****

У китайського філософа Фен Шу якось запитали учні: На що подібний світ?

Фен Шу дістав із кишені механічного годинника, що хоч і був таким же китайським, як і він сам, все ще працював.

- Світ, - промовив Фен Шу, - схожий на цей годинник. Якщо я перестану його заводити, він буде показувати один і той самий час.

Учні задовільнилися відповіддю наставника і пішли в роздумах займатися своїми справами.

А Фен Шу поклав назад до кишені годинник, який заводив лише на великі свята.