<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<!-- If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/ -->
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:lj="http://www.livejournal.com">
  <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff</id>
  <title>"Возле мутных стекол"</title>
  <subtitle>братьям винограда и сестрам огня</subtitle>
  <author>
    <name>philosofff</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom"/>
  <updated>2009-12-28T10:11:08Z</updated>
  <lj:journal userid="14241158" username="philosofff" type="personal"/>
  <link rel="service.feed" type="application/x.atom+xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom" title="&quot;Возле мутных стекол&quot;"/>
  <link rel="hub" href="http://pubsubhubbub.appspot.com/"/>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:161862</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/161862.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=161862"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-28T09:04:00</title>
    <published>2009-12-28T07:04:11Z</published>
    <updated>2009-12-28T10:11:08Z</updated>
    <category term="мойо"/>
    <content type="html">  &lt;p class="MsoTitle" style="text-align: center;"&gt;&lt;strong&gt;Ахимса&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;  &lt;p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"&gt;&lt;b&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/b&gt;&lt;/p&gt;  &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;- Доктор Стивенс&amp;hellip; опять! &amp;ndash; голос медсестры, влетевшей в кабинет руководителя проекта &amp;laquo;Новая жизнь&amp;raquo;, не оставлял никаких сомнений. &lt;b&gt;Это&lt;/b&gt; повторилось снова. В третий раз.&lt;/p&gt;  &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;Роджер Стивенс достал из пачки сигарету, закурил и жестом указал своей подопечной удалиться. Через 5 минут он поднялся на операционный этаж своего научного центра и уже в коридоре ощутил тот самый запах, который оставался в результате двух предыдущих случаев.&lt;span style=""&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;В центральной палате, в которую уже сбежалась часть персонала &amp;ndash; все буквально благоухало. &amp;laquo;Этот аромат столь прекрасен, что я не могу злиться, пока он не улетучится&amp;raquo;, - подумал про себя доктор Стивенс и вдохнул поглубже. А потом он поспешил покинуть здание и уже оказавшись на улице дал волю своим чувствам &amp;ndash; со всего размаху пнул ногой мусорный бак так сильно, что тот полетел в самую гущу цветов на клумбе рядом.&lt;/p&gt;    &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/p&gt;  &lt;p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"&gt;****&lt;/p&gt;  &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;Секретный проект &amp;laquo;Новая жизнь&amp;raquo;, который был начат в 2035-м и продлился почти 3 года, закрыли через две недели. Его задачей было наладить успешные пересадки человеческого мозга в практически абсолютно независящие от внешнего мира &amp;laquo;аппараты поддержания жизни&amp;raquo; (АПЖ). Базой АПЖ были новейшие армейские разработки солдатов-роботов, которые нуждались исключительно в солнечном свете для выполнения своих функций. Группа доктора Стивенса же пошла еще дальше, снабдив АПЖ крошечным атомным ресурсом энергии, рассчитанным на несколько тысяч лет работы.&lt;/p&gt;    &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;АПЖ также был снабжен всеми последними новинками и достижениями кибернетики &amp;ndash; его органический компьютер, который был призван стать вторым мозгом для мозга настоящего &amp;ndash; заключал в себе грандиозный объем информации и функций. Настолько большой, что коллеги Стивенса шутили, что там заключена Вселенная, гораздо более грандиозная и увлекательная, чем та, которую мы считаем реальной. Особенно это касалось &amp;quot;виртуальных девочек&amp;quot;. И вот, дошутились.&lt;/p&gt;    &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;&amp;laquo;Двое первых были добровольцами. С ними&amp;hellip; ну все с ними могло быть, они были хорошими малыми. Тем более, проболели сильно перед..., - размышлял доктор Стивенс, - но в последнем случае &amp;ndash; кто бы мог подумать, что все обернется?..&amp;raquo;&lt;/p&gt;    &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;Для третьей попытки было решено вынуть из камеры смертников самого отъявленного негодяя планеты &amp;ndash; &amp;laquo;убийцу столетия&amp;raquo;, как сообщали о нем в средствах массовой информации. Имени Арндта Пихлера не знал&lt;span style=""&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;и не боялся разве что самый ленивый человек на Земле. Десятки расчленений человеческих тел и жуткие случаи каннибализма в исполнении Пихлера потрясли не так давно весь мир, который давненько отвык от чего-то подобного.&lt;/p&gt;    &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&amp;nbsp;&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;Но и на этот раз произошло то же самое! Как только мозг Пихлера прижился настолько, что его функциональность можно было полностью восстановить, и его АПЖ заработал как часы, &lt;i&gt;это&lt;/i&gt; снова случилось.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;  Врачи и медсестры, находившееся рядом с Пихлером, снова ничего не помнили, кроме &amp;laquo;яркого света&amp;raquo; и &amp;laquo;сладких мужских голосов, поющих дивные песни&amp;raquo;. А камеры наблюдения фиксировали спускающиеся откуда-то с потолка человеческие фигуры с огромными крыльями за спиной. Они окружали обновленного Пихлера, садили его в некое подобие колесницы, запряженной крылатыми лошадьми и стремительно уносились обратно &amp;ndash; за потолок. &lt;span style=""&gt;&amp;nbsp;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;    &lt;p&gt;&amp;nbsp;&lt;/p&gt;  &lt;p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"&gt;&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:161603</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/161603.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=161603"/>
    <title>Чому я (в тому числі і) буддист</title>
    <published>2009-12-27T22:39:43Z</published>
    <updated>2009-12-27T22:39:43Z</updated>
    <category term="думи мої"/>
    <content type="html">Вчорашня розмова з Кримським спонукає мене зробити невеличке зізнання.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Цей чи не єдиний український оригінальний мислитель,&amp;nbsp;як і кожен геній, як казав класик - &amp;quot;парадоксов друг&amp;quot;. Так от про що я:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Кримський в один момент почав наполягати на тому, що людина має &lt;strong&gt;творити. &lt;/strong&gt;Подібно до Творця - &amp;quot;з нічого&amp;quot;. Перекомпоновувати елементи - не проходить. На це здатен кожен дурень. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Тому, говорить Сергій Борисович, він все життя писав лише на ті теми, на які ще ніхто не писав. І ніколи не писав робіт про те, що вже хтось до нього розбирав. Він на цьому, я так зрозумів, &amp;quot;повернутий&amp;quot;. Саме тому, він так любить Бердяєва, для якого тема &lt;em&gt;творчості &lt;/em&gt;- це основна тема &lt;em&gt;людини&lt;/em&gt;.&amp;nbsp; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але був і &lt;em&gt;другий момент:&lt;br /&gt;&lt;/em&gt;&lt;br /&gt;Кримський зазначив, що хоче вірити у теорію, що &lt;strong&gt;між енергією та інформацією існує прямий зв&amp;quot;язок&lt;/strong&gt;. Це може означати, що інформація - незнищенна. А разом із нею - культура,&amp;nbsp;дух. Тому що тоді буде діяти закон збереження інформації. Подібний до основного закону фізики про енергію.&lt;br /&gt;----------------&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А я запитав Кримського - &amp;quot;але якщо так. То за таких умов неможливо створити щось &lt;strong&gt;нове&lt;/strong&gt;,&amp;nbsp;якщо кількість інформації завжди - стале число.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Сергій Борисович визнав, що я його підловив. І сказав, що на кожного вистачить інформації у світі з головою.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але ж проблема творчості в межах цього світу - залишається невирішеною. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ні для Платона. Ні для Кримського.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:161374</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/161374.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=161374"/>
    <title>В гостях у Кримського</title>
    <published>2009-12-26T20:25:56Z</published>
    <updated>2009-12-26T20:25:56Z</updated>
    <content type="html">Вот і побував нарешті.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Слава Богові - здається, шо ще одна операція пішла його очам на користь і душа його звеселилася. Людина нам влаштувала 2-годинну лекцію на общіє теми. І міг би запросто ще кілька пар відчитати :)&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я навіть з ним у перепалку вступив під кінець - посперечалися про клонів )&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ну а ще він встиг сказати: &amp;quot;Секс - річ, якій неможливо чинити спротив&amp;quot;. Так що, ви пойняли, що дідусь пішов на поправку )</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:161024</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/161024.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=161024"/>
    <title>"Їхнє" Різдво</title>
    <published>2009-12-24T14:57:32Z</published>
    <updated>2009-12-24T14:57:59Z</updated>
    <content type="html">Коли я був малий та дурний (читай: забобонний), мені раз довелося потрапити в гості до знайомих претестантів.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;І треба ж такому було статися, що я забув, що вони мають саме того вечора святкувати &amp;quot;їхнє&amp;quot; Різдво. Які ж мені тоді муки душевні довелося пережити. Я розривався між бажанням не їсти їхньої &amp;quot;поганої&amp;quot; куті і бажанням не образити їхню гостину.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Все таки здоровий глузд переміг. І я пішов звідти із ситим черевом і чистою совістю,&amp;nbsp;як мені здається.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Звісно, зараз я вже мудріший. І зичу всім радості та Божої допомоги - хто сьогодні святкуватиме народження Христове.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А ще розкажу вам,&amp;nbsp;як один мій товариш (Динчик, хто знає) знущався над арабами, із якими якось жив.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Йому з дому передавали частенько сало. То він при них різав його і запрошував до столу. У бідних арабів ледь мозок не закипав, коли вони намагалися визначити,&amp;nbsp;яка ж із заповідей важливіша - не їсти свиянини,&amp;nbsp;чи не ображати хазяїна,&amp;nbsp;що пригощає. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;То ж я вам раджу ще не мати таких проблем :)</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:160779</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/160779.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=160779"/>
    <title>слово «Бог» надо писать с большой буквы</title>
    <published>2009-12-24T10:13:24Z</published>
    <updated>2009-12-24T10:13:24Z</updated>
    <content type="html">Затем дошло&amp;nbsp; и до классического чтения записок с вопросами публики. Ответ на один из них особенно хорошо иллюстрировал общий настрой всех исполняемых в этот вечер песен. &amp;laquo;Что для вас Бог?&amp;raquo; - не постеснялся спросить кто-то. В ответ Борис Борисович сообщил, что слово &amp;laquo;Бог&amp;raquo; надо писать с большой буквы, и, кроме того, известная присказка о том, что во всем надо видеть Бога, не совсем точна. &amp;laquo;Мудрый человек не видит Бога во всем, он просто не видит ничего другого, потому что ничего другого просто не существует&amp;raquo;, - закончил он.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.vkonline.ru/article/14363.html"&gt;http://www.vkonline.ru/article/14363.html&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:160554</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/160554.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=160554"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-23T19:54:00</title>
    <published>2009-12-23T17:59:27Z</published>
    <updated>2009-12-23T17:59:27Z</updated>
    <category term="Фен Шу"/>
    <content type="html">****&lt;br /&gt;У Фен Шу запитав один із учнів:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;- Скажи, мудрий учителю, - коли я потраплю до нірвани, то чи захочу повернутися на Землю, аби рятувати інших людей?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Фен Шу посхміхнувся до нього та промовив:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;- Що тобі зараз хочеться найбільше?&lt;br /&gt;- Вже сонце високо, то я би не проти підкріпити сили.&lt;br /&gt;- А чи зможеш ти їсти до самого вечора? - вів далі Фен Шу із хитрим обличчям.&lt;br /&gt;- Навряд, учителю. Мені не вистачить місця у череві.&lt;br /&gt;- А якби вистачало - хотів би ти весь час тільки те й робити, що їсти?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Учень замислився. А Фен Шу погнав його на кухню, аби той не помер з голоду.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:160323</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/160323.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=160323"/>
    <title>Совість нації</title>
    <published>2009-12-21T23:16:17Z</published>
    <updated>2009-12-21T23:18:03Z</updated>
    <content type="html">Зізнаюся, що інколи люблю почитати Бузину. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Він хоч і рідкісна падлюка, але часом роздає гавна тим, хто занадто розслабляється.  &lt;a href="http://www.segodnya.ua/news/14102558.html"&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Цього разу на горіхи дісталося нашим поетам&lt;/a&gt;. І треба визнати, по ділу. &lt;br /&gt; &lt;img alt="" style="width: 224px; height: 309px;" src="http://www.segodnya.ua/img/ui/_7eabd249f4f9bab9a602495598c761b2.jpg" ljaddtriggersobjectstatus="mouseout" /&gt;  &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Время было застойное. Качество продукции в СССР резко падало &amp;mdash; в том числе и стихотворной. Отрабатывая 250 долларов за перелет с баром и кинотеатром из Лос-Анджелеса в Нью-Йорк, будущий руховец написал еще и стишок про шаловливую американскую ракету, которая угрожает Киеву:  &lt;p align="justify"&gt;&lt;em&gt;&amp;laquo;&amp;hellip;А она все подкрадывается, &lt;br /&gt;&lt;/em&gt; &lt;em&gt;Ядерная ракета &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;&amp;laquo;Першинг-2&amp;raquo;, &lt;br /&gt;&amp;mdash; &lt;/em&gt; &lt;em&gt;Боеголовки у Смерти &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;кровавую грудь сосут!.. &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;Урановая отрава &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;на весь Киев &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;заготовлена впрок. &lt;br /&gt;&lt;/em&gt; &lt;em&gt;На Вереск в Шевченковском сквере. &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;На Нестора руки седые. &lt;/em&gt; &lt;strong&gt;&lt;em&gt;&lt;br /&gt;На музей Ильича, &lt;/em&gt; &lt;em&gt;&lt;br /&gt;восстающий &lt;/em&gt; &lt;em&gt;у вечных дорог&amp;hellip;&amp;raquo;   &lt;/em&gt;&lt;/strong&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&amp;laquo;Наука любові, &amp;mdash; писал Драч, &amp;mdash; невіддільна у нашому ленінському розумінні від науки ненависті&amp;raquo;. И кого же он призывал ненавидеть? Естественно, украинский буржуазный национализм. &amp;laquo;Свого часу, &amp;mdash; обращается автор &amp;laquo;Духовного меча&amp;raquo; к своему коллеге по рыцарскому ремеслу Дмитру Павлычко, &amp;mdash; мені довелося бути з тобою в Сполучених Штатах. Я і досі пам&amp;rsquo;ятаю пікети наших ідеологічних недругів біля одного з університетів, де нам довелося виступати. І, можливо, саме в Америці я відчув особливо чітко, як далеко непросто було тобі сформуватися в митця такої партійної пристрасті, такого недвозначного спрямування, адже еміграція націоналістична переважно походить із західного краю нашої землі&amp;raquo;.&lt;strong&gt;&lt;em&gt; &lt;/em&gt;&lt;/strong&gt;&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:160139</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/160139.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=160139"/>
    <title>Вічність</title>
    <published>2009-12-21T16:53:48Z</published>
    <updated>2009-12-21T17:07:22Z</updated>
    <content type="html">Натрапив я сьогодні на пророцтва про недалеке майбутнє людства від &lt;a href="http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D1%86%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D0%BB,_%D0%A0%D1%8D%D0%B9%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B4"&gt;Реймонда Курцвейла&lt;/a&gt;, які дуже часто збуваються. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;  Так от він пророкує безсмертя людей десь починаючи з 2045 року.   Я так розумію, що цьому буде сприяти в першу чергу - наномедицина. Це коли малесенькі роботи будуть на клітинному рівні лікувати наше тіло. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;  Крім того, цей добродій вірить у те, що скоро комп&amp;quot;ютери навчаться усього, що можемо ми і дуже скоро ми не зможемо відрізнити їх від себе.   Але найцікавіше те, що він переконаний - машина стане особистістю. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;І досягнуто то буде завдяки повному відтворенню всього того, що може мозок.   Я ж на це діло дивлюся спокійно - бо дуже сумніваюся, що наша особистість захована в сірій речовині.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але мене більще цікавить така штука, як запис особистості. От зчитають із вашого мозку всю інфу і запишуть. А потім при потребі відновлять вас. Про це сотні разів різні фантасти писали.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Найближчий приклад - фільм із Арнольдом &amp;quot;Шостий день&amp;quot;. Так клон, якому записали &amp;quot;особистість&amp;quot; людини,&amp;nbsp;намагається довести, що він теж - не шо попало. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Проблема ось у чому - чи наша пам&amp;quot;ять - це ми? І якщо нам &amp;quot;форматнути диск&amp;quot; - чи лишимося ми самими собою?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але як &amp;quot;на око&amp;quot; відрізнити справжню особистість від &amp;quot;запису&amp;quot;? Припускаю, що це зробити буде практично неможливо. Доки ми не дамо відповідь на питання, де є наша власна сутність.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:159900</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/159900.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=159900"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-21T11:59:00</title>
    <published>2009-12-21T09:59:28Z</published>
    <updated>2009-12-21T10:01:10Z</updated>
    <category term="Фен Шу"/>
    <content type="html">**** &lt;br /&gt;Сталося так, що учні Фен Шу захотіли зробити ремонт у його помешканні. Як тільки не відмовляв їх від того мудрий філософ, нічого не виходило.  &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Він зміг лише виторгувати одну умову - він сам мав би купити необхідні для ремонту інструменти.   &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Фен Шу поїхав до міста і продав &lt;a href="http://philosofff.livejournal.com/105835.html" ljaddtriggersobjectstatus="mouseout"&gt;свій мопед&lt;/a&gt;, а на виручені гроші накупив кілька мобільних телефонів та й поїхав до монастиря на автобусі.   &lt;br /&gt;Наступного ранку Фен Шу запропонував учням обдирати шпалери та забивати цвяхи тими телефонами.   &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Вони стояли перед ним чухаючи потилицю, а Фен Шу дивився на них, і сльози рясно текли по його щоках.   &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;- Цей світ - подібний на ящик із цвяхами, - говорив він до своїх учнів, - і нема серед вас молотка.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:159724</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/159724.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=159724"/>
    <title>Як користуватися очком</title>
    <published>2009-12-20T13:11:13Z</published>
    <updated>2009-12-20T13:47:53Z</updated>
    <content type="html">Кляті капіталісти зовсім не пристосовані до життя. Доводиться їм усе розказувати та показувати - дикі люди :)  &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Втім,&amp;nbsp; багато людей кажуть, що дірка в підлозі - значно краща, за унітази. Ось як цей коментатор до ролика:&lt;br /&gt; &lt;br /&gt;squat toilets rule! The toilet throne is one where the west got lazy and got it wrong! Squatting aligns the colon, and, as knockoution said, is much more sanitary because there is no contact made with the seat. The sanitary issue with Chinese toilets is that their exterior and surroundings can be filthy or they often have open tubing/ pits, but this is not the toilet's fault... after living in China for many years, whenever I return home to America I stand on western toilets and squat when out and about. Western toilets are nasty&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="210" /&gt;&lt;div style="text-align: left; font-size: 9px;" class="embedded-howcast-video"&gt;&amp;nbsp;&lt;/div&gt;&amp;lt;/div&amp;gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:159411</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/159411.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=159411"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-19T16:56:00</title>
    <published>2009-12-19T14:57:28Z</published>
    <updated>2009-12-19T14:57:28Z</updated>
    <content type="html">Прозноз говорить про те, що не-за-баром вся ця красота розтане і вам буде соромно за те, що ви ніякої користі не винесли з того, що хрумтить цими днями під вашими підошвами.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Аби цього не сталося - я от думаю: може, завтра кудись податися на лижах поїздити? У Протасів - нема бажання, бо там же ж купа народу, певно. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А от у Пущі десь є лижні бази тепер, хто зна?</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:159115</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/159115.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=159115"/>
    <title>Миколай бородатий</title>
    <published>2009-12-19T13:33:46Z</published>
    <updated>2009-12-19T13:33:46Z</updated>
    <content type="html">1. Вітаю Колюню Софійчука.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2. Сьогодні Байда народилася.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;3. Думаю, в якійсь мірі нам треба вибачатися перед святим Миколаєм за те, що його ми використовуємо для брехні. І кому? - дітям. Вони хочуть справжнього дива, а їм його не дають. Дурять безбожно.&amp;nbsp;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:158784</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/158784.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=158784"/>
    <title>God is here</title>
    <published>2009-12-16T10:05:22Z</published>
    <updated>2009-12-16T14:07:34Z</updated>
    <content type="html">&lt;a href="http://www.gzt.ru/topnews/world/276620.html"&gt;Черговий невдалий запуск&lt;/a&gt; російської супер-ракети &amp;quot;Булава&amp;quot;, що наробив шороху в Норвегії  і налякав капіталістів як слід, супроводжувався ефектними візуальними феноменами:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;img alt="" src="http://www.gzt.ru/f/material/picture/big/09/12/10/big_pic_276620.thumbnail.jpg" ljaddtriggersobjectstatus="mouseout" /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але, як часто буває в таких випадках - деяких людей такі речі спонукають підняти очі до небес і згадати про Господа. Дехто навіть побачив у цьому божественний знак:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="207" /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:158499</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/158499.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=158499"/>
    <title>Поинаємо дебати, кого будемо... любити</title>
    <published>2009-12-16T08:52:16Z</published>
    <updated>2009-12-16T09:01:44Z</updated>
    <content type="html">Для мене величезним одкровенням було вчора дізнатися про те, що на 1-му каналі російського телебачення є (чи була колись) прекрасна передача &amp;quot;Король рунгу&amp;quot;. Коротко о суті (для тих, хто не знає): звьозди шоу-бізнеса на 3 раунди потрапляють на боксерський ринг і мусять мутузити один одного. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Це ж - мєчта любого інтєлігєнтного чєловєка - шоб ці шановані люди розквасили &lt;em&gt;&lt;strong&gt;самі собі&lt;/strong&gt;&lt;/em&gt; носа та ще й на виду у всіх. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;І от я пропоную наступне - викупити українському ЦентрВиборчКому права на цю передачу в нашій країні і організувати дебати між кандидатами в президенти за цим же принципом. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я навіть згоден віддати перемогу на виборах &amp;quot;королю рингу&amp;quot; - аби ніхто не відмовлявся від участі. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ось подивіться, який кайф - успєх забезпечений:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="205" /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:158448</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/158448.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=158448"/>
    <title>Юга</title>
    <published>2009-12-15T15:14:46Z</published>
    <updated>2009-12-15T15:17:13Z</updated>
    <content type="html">От зараз Рада знімає Луценка. Ето цирк - 400 з гаком людей намагаються з&amp;quot;ясувати на всю країну, скільки ж випив міністр у Франкфурті.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;І от якийсь дідок-депутат каже: &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;- Та німці нам досі згадують 45-й рік! Їхні внуки про все пам&amp;quot;ятають! І саме тому записали Луценкові 700 грамів горілки! Ви вдумайтесь у цю цифру - людина не може стільки випити!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Дивний якийсь аргумент...</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:158123</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/158123.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=158123"/>
    <title>Звикаю</title>
    <published>2009-12-14T17:33:44Z</published>
    <updated>2009-12-14T17:34:44Z</updated>
    <content type="html">До інородного тіла в своїй верхній щелепі. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Час від часу торкаюся його язиком. Постукую &amp;quot;своїм&amp;quot; зубом щелепи нижньої. Тепер маю метал і трохи кераміки у складі свого організму. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;У дитинстві дуже шкодував &amp;quot;літніх&amp;quot; (як мені тоді здавалося) людей, що мусять носити протези. От тепер і я серед них. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Сучасна медицина дуже нагадує сучасний ремонт. І ми - і стіни наших помешкань - із одного тіста зліплені.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;І те, і інше - не наше воно.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="203" /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:157774</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/157774.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=157774"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-10T11:06:00</title>
    <published>2009-12-10T09:06:55Z</published>
    <updated>2009-12-10T09:08:56Z</updated>
    <category term="Фен Шу"/>
    <content type="html">****&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Трапився у Фен Шу якось день народження.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Він намагався згадати, скільки йому стукнуло років, але через дві години йому набридла та справа. Ближче до обідньої пори один з наймолодших учнів забіг до його помешкання і повідомив, що всі готуються ввечері прийти та поздоровити Фен Шу. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мудрий китайський філософ мав того дня ще деякі справи у місті - йому потрібно було забрати там одну річ. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Коли усі монахи вломилися із криками &amp;quot;сюрприз!&amp;quot; до кімнати Фен Шу та увімкнули світло - вони побачили на столі новеньку вставну щелепу філософа, яку той поклав у кришталеву вазу.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Учні зрозуміли скоро цей натяк свого наставника - і з усих подарунків залишили тільки зубну пасту та щітку.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А решту - подарували Фен Шу просто так, уже без нагоди :)</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:157656</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/157656.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=157656"/>
    <title>Прорвало</title>
    <published>2009-12-09T18:46:40Z</published>
    <updated>2009-12-09T18:46:40Z</updated>
    <content type="html">Нарешті совість прокинулася у людини.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Послухайте правдиві пророцтва про &amp;quot;рожеве&amp;quot; майбутнє Росії:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="201" /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:157271</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/157271.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=157271"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-09T13:42:00</title>
    <published>2009-12-09T11:43:08Z</published>
    <updated>2009-12-09T11:43:38Z</updated>
    <category term="Фен Шу"/>
    <content type="html">****&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Якось у Фен Шу був поганий настрій.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Він ішов по монастирському подвір'ї і побачив, як кілька учнів, стоячи під деревом розказують один одному анекдоти та голосно регочуть.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мудрий філософ Фен Шу підійшов до них і з усього розмаху зарядив кулаком у писок тому, хто найбільше скалив зуби. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Учні були вдячні своєму наставнику за закріплення його недавньої лекції про трагічний розкол, що проліг через усе суще.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:157081</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/157081.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=157081"/>
    <title>О прілічном</title>
    <published>2009-12-08T10:27:03Z</published>
    <updated>2009-12-08T10:27:03Z</updated>
    <content type="html">Майстер-клас на тему того, як можна &lt;strong&gt;&amp;quot;пристойно&lt;/strong&gt;&amp;quot; завершити інтерв&amp;quot;ю &amp;quot;1 каналу&amp;quot; російського телебачення. І після цього ви мені будете говорити, що там - цензура? :)&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="200" /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:156822</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/156822.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=156822"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-07T18:40:00</title>
    <published>2009-12-07T16:45:25Z</published>
    <updated>2009-12-07T17:49:47Z</updated>
    <content type="html">Яку ж хорошу книжечку до рук нарешті взяв - давно стояла на поличці, але ось тільки зараз руки дійшли. &amp;quot;Дух і Літера&amp;quot; видала &amp;quot;Етику для Амадора&amp;quot; Фернандо Саватера.  А там такі влучні слова - ну все про мене:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&amp;quot;Здається, неминучість смерті змушує Ісава думати, що життя &lt;em&gt;&lt;strong&gt;вже нічого не варте&lt;/strong&gt;&lt;/em&gt; і все байдуже. Але це не життя робить усе байдужим, а смерть. Завваж: &lt;strong&gt;&lt;em&gt;через страх перед смертю Ісав вирішує жити так, наче він уже помер і йому все байдуже&lt;/em&gt;&lt;/strong&gt;&amp;quot;. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Чим закінчилася ця пригода із первородством і мискою супу з сочевиці - ви прекрасно, мабуть, знаєте.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Але там ще одна хороша річ сказана дуже простою мовою:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ми існуємо виключно в очах інших людей. Самі себе ми не можемо оцінити - бо нема з ким порівнювати. Нас мають ідентифікувати погляди Іншого. Але, як відомо, неможливо розпізнати те, для чого у тебе немає потрібної операційної системи.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Тому задля того, аби люди могли зрозуміти, який ти молодець - ти маєш робити все, аби люди стали такими ж молодцями. Інакше нікому буде побачити твою крутість.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:156301</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/156301.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=156301"/>
    <title>Іменини</title>
    <published>2009-12-06T15:24:01Z</published>
    <updated>2009-12-06T15:24:01Z</updated>
    <content type="html">Вітаю усих Олександрів та Олександровичів. Тобто і себе в тому числі :)&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;У мене тільки одна стійка асоціація із Олександром Невським. І, на жаль, не дуже приємна, але життєва. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Як дехто знає - мій батько дуже довго та сильно пив. Практично кожного дня. Усе моє дитинство пройшло під знаком його алкоголізму - є, що згадати - але спогади ці традиційні і не раз &amp;quot;оспівані&amp;quot; в творчості різних жанрів. Ви і самі прекрасно уявляєте, як воно живеться за таких умов.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Так от якось мама купила дуже гарну ікону Олександра Невського і постійно молилася перед нею і нас із братом просила це робити - аби батько перестав пити. Мені тоді років 10 було. Братові - 8. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Батько про це від мами дізнався і ту ікону люто возненавидів. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Одного разу він так розлютувався, що схопив ту ікону і розбив її об підлогу.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я тоді страшенно злікався - як міг її склеїв. І дуже боявся, що після того нас буде жахливо покарано. Молився вже, аби то покарання нас оминуло, або хоча би було зменшене. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Блискавки з неба не посипалися, на щастя :)&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ну а так, слава Богові - батько не п&amp;quot;є вже зовсім років із 7.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:156117</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/156117.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=156117"/>
    <title>Рок-н-ролл</title>
    <published>2009-12-06T14:31:01Z</published>
    <updated>2009-12-06T14:38:14Z</updated>
    <content type="html">Учіться, сопляки!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id="199" /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:155740</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/155740.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=155740"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-04T22:08:00</title>
    <published>2009-12-04T20:13:13Z</published>
    <updated>2009-12-04T20:16:54Z</updated>
    <content type="html">&lt;b&gt;Група В:&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;em&gt;Аргентина, &lt;br /&gt;Нігерія, &lt;br /&gt;Пд Корея, &lt;br /&gt;Греція&lt;/em&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ось тут ми могли бути замість Греції. Чує моє серце - на 4 місці у підсумку би опинилися.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:philosofff:155425</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://philosofff.livejournal.com/155425.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://philosofff.livejournal.com/data/atom/?itemid=155425"/>
    <title>philosofff @ 2009-12-04T21:38:00</title>
    <published>2009-12-04T19:43:13Z</published>
    <updated>2009-12-04T19:43:13Z</updated>
    <content type="html">Шото я живу-живу, шукаю-шукаю, а таке враження, що ні на крок не наблизився до розуміння того, яким же чином забезпечити власне існування після того, як спливе термін експлуатації власної матеріальної оболонки. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А зношується ж собака, як дурна. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Якось треба активізуватися, чи що. Бо неспокійно на душі стає. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;у когось уже якісь напрацювання є в цьому напрямку? Діліться.</content>
  </entry>
</feed>
