"Вперед друзья,
уже нас только трое".

Добрався і я.

Нуднувато, як для тих, хто більш-менш орієнтується в цьому періоді історії Московської держави. Нічого нового - опрічнікі, безумство царя, Лівонська війна...

Про гру Янковського - вже багато сказано, мені нема чого додати.

А Мамонов зробив найголовніше - він не лишає варіантів для дискусії щодо того, яким вважати Івана Васильовича - добрим чи злим? Святим чи грішником?

Цього Грозного - просто шкода. Він виглядає настільки жалюгідно, історічні обставини настільки роздавили людину в царі, як то показав Мамонов, що тут вже не до розмов і не до ламання списів.

Єдине лишається - пошкодувати царя, а разом із ним усих нас, хто так рідко має шанс побути собою.

У кожного своя "шапка Мономаха". Головне - не дати їй сповзати на очі.

Мене щойно заклинило на декілька секунд.

Я раптом зрозумів, що ніколи не думав про те, чи є на світі фільм по цій книзі. І я так відразу захотів цей фільм подивитися. І був певен, що він має бути обов"язково. Тому що як же це так - така книга і без фільму.

І ось на тобі... здається, що нема.